PWMC

“Культура пам’яті в повоєнній Україні” — довготривала програма у співпраці Громадської організації “Музей сучасного мистецтва” та платформи культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво. Першопочаткові її компоненти були підтримані Посольством Швейцарії в Україні, а згодом наступні  —  Фондом “Партнерство за сильну Україну” (PFRU).

Пам’ять про російсько-українську війну зараз набуває своїх обрисів — і важливо підтримувати практики спільного вироблення комеморативних меседжів.

У ситуації загрози існуванню питання соціальної стійкості має вирішальне значення. Україні потрібна нова державна політика пам’яті для побудови нової чіткої ідентичності, позбавленої слідів тоталітарного режиму. За 30 років української незалежності політика пам’яті не була у фокусі уваги держави — зараз же вона є інструментом творення візії майбутнього, а через це — важливим чинником суспільної стійкості.

Критично важливою складовою роботи над державною політикою пам’яті є розробка моделі співпраці держави і суспільства у сфері роботи з минулим. Для ефективного розвитку державної політики пам’яті необхідні широкі публічні дискусії, ініційовані художніми виставками, лекціями, освітніми продуктами. Задля цього в межах програми були проведені публічні обговорення, круглі столи, презентації в широкому колі незалежних експертів та державних інституцій: Українського інституту національної пам’яті, Міністерства культури та стратегічної комунікації, Міністерства розвитку територіальних громад та інших.

Беручи до уваги, що регіональні ідентичності кардинально змінюються під час вторгнення, метою програми було зафіксувати та розвинути потенціал української солідарності в ситуації регіонального розмаїття. Документування та інтерпретація ролі різних регіонів у війні дозволяє подолати забобони, які існували всередині країни до війни. Для розробки спільної візії зі збереженням локального досвіду було залучено територіальні громади Київщини й представників локальних спільнот, бізнесів та інституцій у Харкові, Вінниці, Чернігові, Львові та інших містах.

Таким чином, програма сприяла розвитку української політики пам’яті, залучаючи всіх суб’єктів — від національного уряду до місцевих громад у різних регіонах України, з особливою увагою до тих, хто безпосередньо і сильно постраждав від вторгнення. Робота з політикою пам’яті в розрізах різних практик — виставкового проєкту на базі архіву художніх робіт, створених після початку широкомасштабного вторгнення, розробка попереднього тексту державної політики пам’яті, діалогових зустрічей з місцевими громадами, підтримка та консультування у створенні локального меморіалу — разом з акторами, що працюють над спільним пам’ятанням, допомогла залучити якомога ширшу авдиторію для спостереження та залучення до процесів над офіційною та приватною політиками пам’яті.

Освітні програми

Лабораторія практик меморіалізації (03 – 07.2024)

Лабораторія практик меморіалізації — дослідницький проєкт із практичною складовою, спрямований на пошук нової візуальної мови пам’ятання російсько-української війни. Кураторки проєкту — Ольга Балашова та Юлія Гнат (ГО МСМ), Катерина Семенюк та Оксана Довгополова (платформа культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво)

Мета Лабораторії — розширити підходи до створення меморіальних проєктів. Яке значення мають меморіали сьогодні? Як вони впливають на наше життя і майбутнє? Якими вони мають бути після 24 лютого 2022 року? Учасниці та учасники програми мали змогу відповісти на ці питання через розробку власних ідей меморіальних проєктів.

Лабораторія складалася з двох частин:

1. Регулярні онлайн-зустрічі та майстерки зі спеціалістами у сферах Memory Studies та публічної історії, психології, міжнародного права. Серед запрошених лекторів були: Антон Лягуша, Гнат Забродський, Наталя Кривда, Лариса Денисенко, Ганна Боднарь, Ганна Глю. У освітній частині Лабораторії взяли участь людей, серед яких художниці та художники, історики, викладачі, та ін.

2. Розробка меншою групою учасників проєктів меморіалів для одного з запропонованих організаторами кейсів пам’ятання війни в Мощуні, Одесі, Чернігові та Харкові. У цій частині взяли участь ХХХ дієвців. З описом місць пам’яті та візуалізаціями ідей можна ознайомитись за посиланням.

Деталі програми за посиланням.

Практика про мистецтво, пам’ять та історію (08.2024 – 03.2025)

Курс “Практика про мистецтво, пам’ять та історію”, розроблений ГО МСМ та втілений у партнерстві з Київською академією медіа мистецтв (КАМА) і Київською школою економіки (KSE). Курс спрямований на вивчення, осмислення та розвиток культурного продукту, що тематично пов’язаний з індивідуальною й колективною пам’яттю, формами суспільної травми, історіями спільнот та популярною історією.

Ця освітня програма пропонує заглиблення в історію та розвиток культури й мистецтва через роботу зі спогадами, пам’яттю та спільнотами, а також практичну роботу з образністю в індивідуальній практиці, публічній та активістській діяльності.

Її кураторками є Галина Глеба, Ольга Балашова, Юлія Гнат та Анна-Марія Кучеренко.

Курс складається з двох частин:

1. Базовий інтенсив: базується на загальних знаннях про проєктну діяльність в сфері мистецтва з акцентом на роботу з суспільною пам’яттю, включно з веденням до історії сучасного мистецтва, менеджменту проєктів, комунікації, правових аспектів та інше.

2. Піврічний поглиблений курс, спрямований на дослідження теми меморіалізації, війни та співпраці з громадами на окупованих і деокупованих територіях. Включає історичні аспекти зв’язку мистецтва з пам’яттю, культуру памятання, основи роботи з громадами, проєктний менеджмент та роботу над випускним проєктом.

Детальніше з програмою можна ознайомитись на сайті Київської академії медіа мистецтв.

Обидві частини реалізовані за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну”.

Виставковий проєкт

1 червня 2023 року відбулося відкриття інавгураційного проєкту UMCA — “Ти як? Виставка і дискусія”. Його метою було відрефлексувати досвід українців під час повномасштабного вторгнення росії в Україну та зробити крок до формування бачення спільного майбутнього.

На виставці були представлені роботи 96 художників з різних регіонів України, які входять до Архіву мистецтва воєнного стану, заснованого ГО МСМ. Вона зайняла п’ять поверхів Національного центру «Український дім» у Києві та була організована за хронологічним принципом. Виставка не лише ілюструвала мистецтво воєнного часу, документуючи та відображаючи події очима художників, але й фіксувала зміну соціального ландшафту та збільшення кількості голосів і наративів про цю війну протягом повномасштабної війни, яка на той час тривала вже півтора року. Для збереження доступу до перегляду виставки було створено віртуальний 3Д-тур.

Платформа культури пам’яті “Минуле / Майбутнє / Мистецтво” курувала дискусійну програму проєкту https://pastfutureart.org/war-and-art/, що складалася з шести подій. Вони стосувалися питань формування колективної пам’яті та спільного бачення майбутнього серед соціальних груп з різним досвідом пережитої війни, значення мистецтва, документації та літератури у воєнний час та їхній вплив на розуміння ситуації на той момент і в майбутньому.

“Суспільне.Культура” опублікувало транскрипти чотирьох дискусій:

«Мистецтво як свідчення, мистецтво і свідчення» – про досвід українців, умови, в яких мистецтво стає свідченням, і коли воно може переходити межі документалістики.

«Досвід і пам’ять – мапування майбутнього» – про те, як досвід війни може трансформувати українців і стати елементом колективної пам’яті; як ми мапуємо майбутнє і визначаємо межі нашого світу.

«Колективна пам’ять в Україні – хто, як і навіщо працює з нею?» – про те, як досвід, який зараз переживають всі українці, може трансформуватися в елементи колективної пам’яті.

«Як твори мистецтва формують пам’ять про війну?» – про місце мистецтва під час війни, зокрема літератури на тлі катастроф крізь призму книги В.Г.Себальда «Повітряна війна і література».

Окрім того, під час проєкту провідний нейронауковий дослідницький центр Beehiveor провів дослідження за допомогою унікального тесту ANIMA, який допомагає відстежувати та вирішувати проблеми психічного та емоційного стану.

Відвідувачі мали змогу взяти участь у тестуванні на тривожність та депресію перед та після відвідування виставки. Ці оцінки поєднували традиційні психологічні опитувальники з інноваційною оцінкою ухилу уваги ANIMA, що базується на нейротехнології, яка використовує відстеження очей за допомогою веб-камери.

Звіт дослідження «Нейронауковий аналіз психічного здоров’я відвідувачів художньої виставки «Ти як? у Києві, червень 2023 року» ви можете прочитати за посиланням.

Щоденник «Ти як?» — арт-бук для думок і нотаток, створений у партнерстві з видавництвом «ist publishing», що хронологічно охоплює події 2022-2023 років та включає в себе частину художніх робіт з виставки.

Громади

У рамках діалогових зустрічей та взаємодії з громадами, що постраждали від війни, команда PWMC долучилася до експертної роботи в робочій групі, відповідальній за розробку концепції меморіальних місць та маршрутів у Київській області. Ця ініціатива була ініційована Державним агентством з розвитку туризму та членами ГО МСМ та Минуле / Майбутнє / Мистецтво. До складу робочої групи також увійшли представники адміністрації Київської області, Міністерства культури та стратегічних комунікацій, Українського інституту національної пам’яті та представники територіальних громад Київської області.

Основною метою робочої групи було визначити та сформувати маршрут місцями пам’яті, пов’язаних з російсько-українською війною, розробити та затвердити рекомендації щодо поведінки на цих місцях пам’яті, а також в рамках реалізації одного або декількох об’єктів на території Київської області розробити сучасні підходи до створення меморіалів. 

Відбулися навчально-діалогові візити до Харкова, Чернігова, Бучі, Ірпеня, Гостомеля та Макарова Київської області, Полтави, Львова (участь у Майстерні публічної історії, організованій Центром міської історії у Львові), Одеси (переговори з місцевими стейкхолдерами, включаючи обласну владу, одеський бізнес-клуб тощо, щодо можливого внеску ПРМЦ у стратегію розвитку Одеської області). Зустрічі були націлені на спільне обговорення, консультування у питаннях політики пам’яті, локальних процесів меморіалізації та бачення шляху до створення інклюзивної політики з залученням локальних досвідів.

Політика пам’яті

Memory Policy Note

У співпраці з командою юристів, а також залучених експертів у сфері історії та пам’яті команда PWMC розробила Policy Note: Мова комеморації та рекомендації до політики пам’яті. Ці рекомендації покликані спрямувати розвиток політики пам’яті, яка б інтегрувала різні точки зору та сприяла діалогу щодо розуміння минулого України з ключовим акцентом на гідність і права людини.

Вона розділені на чотири основні частини:

1. «Картографування пам’яті” — початкове дослідження основних питань, порушених під час дискусії з зацікавленими сторонами, що закладає перші кроки для формування політики пам’яті в Україні.

2. «Результати соціологічного дослідження” — аналітичний сегмент, що пропонує розуміння соціального та культурного сприйняття пам’яті на різних суспільних рівнях та в різних географічних регіонах за допомогою якісних та кількісних досліджень.

3. «Мова пам’яті” — присвячений дослідженню нової мови пам’яті та демонстрації успішних комеморативних практик як в Україні, так і на міжнародному рівні, що відповідають суспільному запиту на розвинену мову пам’яті.

4. «Історична політика” — аналіз моделей історичної політики, що поєднує теоретичну базу з конкретними викликами України, включаючи законодавчі аспекти, інституційні ролі та аспекти правосуддя перехідного періоду.

Документ завершується політичними рекомендаціями щодо інклюзивності політики пам’яті в Україні. 

Розроблений аналітичний документ було розіслано понад 50 ключовим стейкхолдерам, які працюють з питаннями меморіалізації (зокрема, Українському інституту національної пам’яті, Державному агентству розвитку туризму). Також відбулося громадське обговорення в режимі онлайн, у результаті якого було отримано понад 500 коментарів та пропозицій. 

З фінальним документом можна ознайомитись за посиланням.

Участь у розробці Методичних рекомендацій Українського інституту національної пам’яті

Частиною програми була участь у розробці методичних рекомендацій щодо меморіалізації подій російсько-української війни, що була ініційована Українським інститутом національної пам’яті (УІНП). Ці рекомендації стосуються діяльності, пов’язаної зі збереженням та вшануванням пам’яті учасників, жертв та подій російсько-української війни. Йдеться про просування в Україні усталеної та перевіреної часом мови пам’яті, яка має бути прийнята на національному та місцевому рівнях. 

Протягом роботи команда PWMC надала приклади українських та міжнародних кейсів меморіалізації, контр-меморіалів, мережевих меморіалів та нематеріальних комеморативних практик з метою ознайомлення громад із сучасною та більш ефективною мовою вшанування пам’яті.

З опублікованим УІНП документ з рекомендаціями для місцевих громад щодо збереження та вшанування пам’яті учасників, жертв та подій російсько-української війни можна ознайомитись за посиланням.

Освітні відео-курси

Команда проекту PWMC створила три освітні відеокурси про пам’ять, меморіалізацію та пов’язану з нею політику. Він складається з трьох блоків, два з яких — лекції співкураторки платформи культури пам’яті докторки філософських наук, професорки Київської школи економіки, членкині Memory Studies Association «Минуле / Майбутнє / Мистецтво» Оксани Довгополової. Третій блок курсу організовано у формі дискусій між Ольгою Балашовою та представниками професійної спільноти, які працюють з пам’яттю у сферах історії, політики та мистецтва.

“Мова меморіалів”

У травні-червні 2022 року почало з’являтися багато меморіальних проєктів, які потребують нової символічної мови. Виходячи з цього переломного моменту, ця серія відео про те, що таке меморіал як такий, які меморіали змінили світ, як прочитати послання меморіалу та які стосунки люди мають з меморіалами та місцями пам’яті. 

Співкураторка “Минулого/Майбутнього/Мистецтва” Оксана Довгополова протягом 6 лекцій, опублікованих на платформі “Зрозуміло”, розповідає, зокрема, про основні візуальні форми та прийоми в меморіалах, як вони можуть лікувати соціальні рани або ж провокувати роботу з важкими питаннями минулого, чи може меморіальна мова змінюватись та чим важливі тимчасові меморіали.

“Меморіальні проєкти про суспільні втрати”

У другій частині курсу, опублікованій на платформі “Культурний проект”, Оксана Довгополова звертається до проблеми вкорінення нашої мови меморіалізації війни в радянських практиках вшанування пам’яті про Другу світову війну, що без критичного осмислення стануть великою проблемою у майбутньому.

У 9 коротких відео вона відповідає на наступні питання: Чому важливо працювати з травматичною пам’яттю і які є етапи її опрацювання? Що означає робота з пам’яттю в демократичній країні і чим небезпечні тоталітарні практики роботи з нею? У які пастки важливо не потрапити, формуючи колективну пам’ять?

“Війна пам’яті”

Третя частина відеокурсу — серія експертних розмов про практики пам’яті та меморіальної роботи, необхідні для опрацювання трагедії війни та відновлення, створені у партнерстві з медіа Ukraїner.

Це 10 зустрічей Ольги Балашової з фаховими експертами, які представляють різні погляди на процеси, що відбуватимуться в українському суспільстві в найближчі десятиліття, з фокусом на осмисленні мистецьких практик та художніх образів, які допомагають пам’ятати та уявляти майбутнє після катастрофи.

Окрім того, на платформі Ukraїner опубліковані текстові версії експертних розмов.